Ягупов В.В. Мотивація учіння студентів з особливими потребами Актуальні  проблеми  навчання та виховання  людей  з особливими  потребами: 36. наукових праць.- К.: Університет "Україна", 2004.- 448 с.   За В. Франклом, природженим мотиваційним потягом, який є головною рушійною силою поведінки та розвитку особистості, є прагнення до пошуку та реалізації людиною особистісного життєвого сенсу. І продуктом реалізації цього сенсу є самоактуалізація особистості. Основними формами цієї реалізації, за В. Франклом, є процес діяльності та інші люди (міжособистісне спілкування). Свого часу Альберт Ейнштейн (1879—1955) зазначав, що той, хто відчуває втрату сенсу особистого життя, не тільки нещасний, а й нежиттєздатний. Означені положення є вкрай актуальними для студентів з особливими потребами, які, з одного боку, вимагають до себе милосердного і толерантного ставлення, а з іншого - не мають повноцінних умов для самоактуалізації в суспільстві. На жаль, в Україні історично склалася ситуація, за якої молодь з особливими потребами протягом тривалого часу залишалася соціально незахищеною і практично не мала повноцінних умов для самореалізації. Останнім часом у цьому аспекті є певні позитивні зрушення. Суттєвий вклад в процес самоактуалізації такої молоді в Україні вносить Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". Для ефективності навчального процесу в Університеті обов'язково слід сформувати й забезпечити його стимулюючо-мотиваційний компонент, який насамперед запускає мотиваційні механізми студента до учіння, наштовхує його до досягнення успіхів у ньому, формує і поступово розвиває професійні інтереси. Як відомо, основним недоліком всіх традиційних дидактичних систем є недостатнє врахування мотиваційної сфери студента у навчальному процесі. Мотив учіння та конкретної професійної діяльності у студентів з особливими потребами виникає у повному обсязі лише тоді, коли є повне розуміння оточенням їхніх проблем, життєвих настанов, підтримка в найскладніші життєві моменти, конкретні стимули значущої діяльності, а навчальний процес орагнізується і провадиться на основі педагогіки співробітництва із застосуванням технології особистісно орієнтованого навчання, коли забезпечується суб'єктність студента з особливими потребами у процесі навчання. У психології під мотивами розуміються спонукальні причини дій і вчинків людини, під мотивацією - систему мотивів, які викликають активність людини і визначають її конкретну спрямованість. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів з особливими потребами складається із сукупності певних мотивів і мотивації самовираження і самозатвердження у соціальному середовищі, в намаганні досягнути успіхів в учінні та майбутній професійній діяльності. А мотив навчально-пізнавальної діяльності і- це намагання студента досягти певного рівня розвитку у професійній компетентності, в основі якої лежать різноманітні професійні знання, навички й уміння. У свою чергу, вони викликають певні переживання, інтерес, спонуку, надають смисл його навчально-пізнавальній діяльності. Таким чином, для того, щоб студент як суб'єкт учіння активно включився до навчально-пізнавальної діяльності, необхідно, щоб мета і зміст учіння та майбутньої професійної діяльності не тільки були внутрішньо прийняті ним, але й набули для нього особистісного смислу, представляли соціально-особистісну цінність, викликали у нього позитивні переживання, намагання і прагнення ефективних навчально-пізнавальних дій й стали підвалиною його професійної спрямованості й діяльності. У цьому аспекті має суттєво змінитися стратегія педагогічної діяльності науково-педагогічних кадрів. В руслі гуманістичної парадигми освіти в Університеті роль особистості педагога стає іншою: "Можемо зафіксувати бажаність існування в ній навіть трьох планів: суб'єкта безпосередньої взаємодії, "вчителя життя" (виховання) і "вчителя премудрості" (власне вчителя, викладача)"; щодо стратегії діяльності студента йдеться "про смислове наповнення знань та інших навчальних ...